ДН "Основи філософських знань" (гр. № 52)

                                             28.04.2022 р.

Тема уроку: "Цінності в житті людини і суспільства"

Шановні учні!

1. Записуйте в робочі зошити дату і тему уроку.  Законспектуйте матеріал поданий нижче.

2. Встановіть особистий рейтинг цінностей.

3. Виконайте тестові завдання

https://forms.gle/yHxeQdCCxSVXRV8eA

                                     25.04.2022 р.

Тема уроку: "Філософський аналіз суспільства"

Шановні учні!

1. Записуйте в робочі зошити дату і тему уроку.  Законспектуйте матеріал поданий нижче.

Соціальна філософія (socialis – товариський, громадський) – це система теоретичного знання про найбільш загальні особливості, закономірності й тенденції взаємодії соціальних явищ, цивілізаційного існування; функціонування і розвиток суспільства як цілісної системи.

Поняття «суспільство» в філософії має не одне визначення. Суспільство – найзагальніша система зв’язків і відносин між людьми, що складаються в процесі їхньої життєдіяльності.

Соціальна філософія, як одна із галузей філософського знання, визначає специфіку і тенденції розвитку людського суспільства, механізм його утворення та закони існування, місце в ньому людини, соціальну будову суспільства, рівні і форми його організації, спрямованість та сенс людської історії. 

Історично визначеними типами суспільств були: первісне, рабовласницьке, феодальне, капіталістичне, комуністичне.

Суспільство є надскладною системою, яка формується в міру розвитку здатності людей відокремлювати себе від природи. Філософія визначає три основні фактори, які обумовлюють розвиток людського суспільства:

- праця (специфічно людська діяльність);

- спілкування(колективний характер діяльності і життя);

- свідомість (пізнання, інтелект, духовний зміст людської діяльності).

Суспільство, як система взаємодії людей, визначається певними внутрішніми суперечностями – між природою і суспільством, між різними соціальними спільнотами, між суспільством і особистістю. Ці зв’язки стали основою для розробки різноманітних соціологічних концепцій суспільства. Одна з таких теорій нехтує якісною різницею між суспільством і природою (натуралістичні концепції), інші абсолютизують її (ідеалістичні вчення). В новий час, особливо в ХVІІ- ХVІІІ ст., значного поширення набула натуралістична концепція суспільного життя. Натуралізм як філософський принцип вимагає пояснювати соціальні явища винятково дією природної закономірності: фізичної, біологічної, географічної. Натуралізм вищі форми буття зводив до нижчих, а людину – до рівня тільки природної істоти. Головний недолік полягає в нехтуванні якісною своєрідністю людини, в приниженні людської активності, у запереченні людської свободи. На відміну від натуралістичних концепцій, ідеалістичні вчення відривають людину від природи, перетворюючи духовну сферу суспільного життя на самостійну субстанцію. Ідеалістичне розуміння історії виникає як результат абсолютизації духовного фактора в людському бутті. На практиці це означає дотримуватися просвітницького принципу : «Думки правлять світом». В певних теоріях визначається первинність індивідуального начала в суспільстві                    (М. Вебер, Т. Парсонс, П. Сорокін), в інших – вихідних є надіндивідуальні соціальні структури (Е. Дюркгейм,                К. Маркс).

Суспільство – це перш за все самі люди в їх суспільних відносинах. Всі суспільні явища врешті – решт є результатом дій індивідів, їхніх цілей, бажань, думок, вільного вибору. Причому діють ці індивіди не відокремлено один від одного, тому суспільство є не просто сукупністю індивідів, а відкритою системою їх спілкування, взаємозв’язків і взаємодії. Суспільство як система здатне до саморегуляції. Процес упорядкування та організації суспільних відносин породжує відносно самостійні і незалежні від індивідів форми суспільної інтеграції і регулювання відносин між індивідами, між соціальними спільнотами, між людиною і природою.

В сучасній соціальній філософії усвідомлення поняття «суспільство» пов’язане з інформаційною революцією, новим баченням світу. Запровадження інформаційно – комп’ютерних технологій у всіх сферах суспільства і життєдіяльності людини закладає основи формування нової інформаційної цивілізації, яка радикально змінить матеріальне виробництво, світогляд, побут, освіту, спілкування і мистецтво. Формується загальнопланетарна цивілізація на засадах єдності і неподільності світового співтовариства, відносної незалежності і рівності народів і культур.

                                             14.04.2022 р.

Тема уроку: "Основний зміст пізнавальної діяльності"

Шановні учні!

1. Записуйте в робочі зошити дату і тему уроку.  Законспектуйте матеріал поданий нижче.

На думку Платона: «Немає ні­чого сильнішого за знання, воно завжди і в усьому перевер­шує і задоволення, і все інше».

Гносеологія (грец. gnosis — пізнання і logos — вчення) — галузь філософі), яка вивчає сутність пізнавального процесу, його зако­номірності та принципи, форми і типи одержання знання про світ в усьому його багатоманітті.

Філософи-сенсуалісти (Дж. Локк, Т. Гоббс, Д. Берклі) визнають головним чинником пізнання людські почуття. На думку англійського філософа Дж. Локка, всі людські знання мають чуттєво-досвідний характер, а людська душа — «чиста дошка», «білий папір без будь-яких знаків та ідей», на якому досвід залишає свої письме­на. Теза Дж. Локка, що відчуття є першопричиною вини­кнення ідей.

Філософи-раціоналісти (Р. Декарт, Г.-В. Лейбніц, Б. Спіноза) визнають провідну роль розуму в одержанні знання, вважають його джерелом істини. Р. Декарт був перекона­ний в тому, що лише розум вказує надійний шлях дося­гнення істини, оскільки почуття здатні вводити людину в оману. Єдиним достовірним для людини є усвідомлення іс­нування власного розуму. «Мислю, отже існую» (Cogito, ergo sum) — декартівська формула, яка, на його думку, є наріжним каменем науки про людське Я, суб'єктивність (мисляча субстанція) і всіх людських наук.

У процесі пізнання використовують такі методи:

1) емпіричний;

2) сенсуалістичний;

3) раціоналістичний.

Формами чуттєвого пізнання (живого споглядання) є:

а) відчуття — відображення властивостей, якостей предметів і явищ об'єктивного світу, внутрішніх станів ор­ганізму внаслідок їх впливу на рецептори;

б) сприймання — цілісне відображення у свідомості людини предметів і явищ об'єктивної дійсності та їх вплив на рецепторні поверхні органів чуття;

в) уявлення — образи предметів і явищ дійсності, ство­рені внаслідок їх впливу на органи чуття.

Раціональне пізнання здійснюється завдяки мисленню на таких рівнях, як розсудок (початковий рівень мислення, де оперування абстракціями відбувається в межах певної незмінної, наперед заданої схеми) і розум (вищий рівень ра­ціонального пізнання, для якого притаманне творче оперу­вання абстракціями і рефлексією). Його формами є:

а) поняття;

б) судження;

в) умовивід.

Дедалі частіше у філософії утверджується думка, що чуттєве (сенсорне) і розумове (раціональне) в людському пізнанні не є двома роз'єднаними й автономними ступеня­ми, а двома моментами єдиного пізнавального процесу.

Домашнє завдання: підготувати інформацію методи пізнання, законспектуваати її і надіслати в приватні повідомлення.

                                              07.04.2022 р.

Тема уроку: "Основи філософського вчення про розвиток"

Шановні учні!

1. Записуйте в робочі зошити дату і тему уроку.  Законспектуйте матеріал поданий нижче.

2. Виконайте тестові завдання

                    https://forms.gle/Up8HbXHz99v5yc9w8

                                       

                                       31.03.2022 р.

Тема уроку: "Духовний вимір людського буття"

Шановні учні!

1. Записуйте в робочі зошити дату і тему уроку.  Законспектуйте матеріал поданий нижче.

1.Проблему свідомості філософія формулює у вигляді запитання, на яке протягом віків прагне знайти відповідь : як можливе буття духовного й прилучення людини до світу духу? Сучасна філософія дає на це запитання таку відповідь : духовне здійснюється в людському бутті способом свідомості. Поняття «свідомість» з’являється в європейській філософії лише у XVIIст. До цього в європейській культурно-філософській традиції вирізнялось дві площини духовного: об’єктивно-духовне («дух») і суб’єктивно-духовне («душа»). Найпершою ознакою свідомості є те, що вона є суб’єктивною реальністю, для якої характерним є те, що її формотворення позбавлені просторових і взагалі будь-яких предметних властивостей. Усі вони ідеальні. 

Ідеальне - це загальна форма існування свідомості як суб’єктивної реальності. 

До основних ознак свідомості можна віднести : 

1) особливий, небіологічний тип поведінки; 

2) використання предметів культури за їх призначенням; 

3) оперування не наданим наявно (предметним) змістом реальності; 

4) продукування того, що не існує (творчість); 

5) мова(мовлення); 

6) цілеспрямування дій та думок людини.

Свідомість не є функцією мозку. Мислить не мозок, а людина за допомогою мозку.

Сучасна філософія (і наука) не може дати остаточного розв’язання проблеми походження свідомості, але наявні на сьогодні концепції допомагають цю проблему висвітлити і багато чого в ній зрозуміти. 

Сучасні концепції походження свідомості : 

1) Релігійна: свідомість є проявом «іскри Божої», вкладеної в людину Богом при творенні світу; 

2) Дуалістична: в основі всіх світових процесів лежать два начала: матеріальне і духовне. Свідомість є виявленням духовного начала буття; 

3) Еволюційна: свідомість є результатом поступового розвитку живих організмів або форм відображення дійсності; 

4) Трудова: людина і свідомість формуються по мірі розвитку праці; 

5) Теорія єдиного інформаційного поля: свідомість є одним із проявів дії єдиного світового інформаційного поля; 

6) Субстанційна: свідомість – це конкретне, на рівні людини виявлення вихідної засади світу – духу, або ідеї, або світового розуму (інтелекту).

2.Вивчаючи питання про виникнення людини і її свідомості, необхідно виділити три основні чинники цього процесу: працю; спілкування в колективі, заснованому на трудовій діяльності; членороздільну мову. Справді, мова і свідомість дуже тісно взаємопов’язані. Мова є прямим та найгнучкішим способом прояву свідомості. Вона виконує багато функцій, а саме: позначає, називає предмет, явище чи дію, виділені людиною із тотальності сущого; є засобом мислення, засобом виразу предметного змісту знання; об’єктивує ідеальну за своїм способом існування свідомість; є засобом спілкування людей, обміну досвідом, переживаннями, почуттями; зберігає та передає інформацію для прийдешніх поколінь, тим самим сприяючи соціально-історичному розвитку; є засобом управління як поведінкою людини, так і колективними діями.

3.Свідомість є складним утворенням, ознакою якого є системність. По-перше, вона розгортається у межах трьох блоків її змістовних елементів (компонентна структура). Перший умовно можна назвати когнітивною сферою (відчуття, сприйняття, уявлення, поняття). Узагальнено її можна охарактеризувати як знання. 

Другий – мотиваційною сферою (потреби, інтереси, стійкі емоційні стани, цінності). Узагальненим виразом її є цінності. 

Третій – нормативно-проективною сферою (норми, приписи, плани, програми. У свідомості слід виокремити певні рівні (рівнева структура). Це виокремлення пов’язане з усвідомленням того, що не все, що складає зміст свідомості як суб’єктивної реальності, реально усвідомлюється. За Фрейдом, свідомість має чотири рівні: несвідоме, передсвідоме, свідоме, надсвідоме. Системотворчим чинником, який поєднує усі можливі елементи цієї складної системи, є самосвідомість. Самосвідомість – це обернення свідомості на саму себе. Основними функціями самосвідомості є самопізнання, самооцінка, саморегуляція.

Свідомість виконує : діяльнісно - творчу, регулятивно-оцінюючу, рефлексивну та конструктивну функції.

Відповідно до різних типів суб’єкта існують різні типи свідомості: індивідуальна, етнічна, класова, молодіжна, загальнолюдська.

Отже, людська свідомість – це унікальне явище дійсності. За статусом буття свідомість є ідеальною. Могутність та унікальність свідомості яскраво виявлена в її складній будові та в розмаїтості її життєвих функцій.

                                              24.03.2022 р.

Тема уроку: "Проблема буття у філософії"

Шановні учні!

1. Записуйте в робочі зошити дату і тему уроку.  Законспектуйте матеріал поданий нижче.

2. Виконайте тестові завдання "Традиції та особливості розвитку філософської думки в Україні"

https://forms.gle/Hohe2X9TSg7HXhRL7

                                           17.03.2022 р.

Тема уроку: "Філософська думка в Україні"

Шановні учні!

1. Записуйте в робочі зошити дату і тему уроку.  Законспектуйте матеріал поданий нижче.

14.02.2022 р.

Тема уроку: "Філософія ХІХ-ХХ ст."

Шановні учні!

1. Записуйте в робочі зошити дату і тему уроку. Над цією темою ми будемо працювати 4 уроки. Законспектуйте матеріал поданий нижче.

2. Виконайте тестові завдання "Філософія Нового часу"

https://forms.gle/b8pjnurjUPHyhGwb8

                                                                     07.02.2022 р.

Тема уроку: "Філософія Нового часу"

Шановні учні!

1. Записуйте в робочі зошити дату і тему уроку. Законспектуйте матеріал поданий нижче.

 04.02.2022 р.

Тема уроку: "Філософія епохи Відродження"

Шановні учні!

1. Записуйте в робочі зошити дату і тему уроку. Законспектуйте матеріал поданий нижче.

2. Виконайте тестові завдання

https://forms.gle/SAKb1pcTfUkBgCu6A

                                              

                                                31.01.2022 р.

Тема уроку: "Філософія європейського середньовіччя"

Шановні учні!

1. Записуйте в робочі зошити дату і тему уроку. Законспектуйте матеріал поданий нижче.