21.04.2022 р.
1. Записуйте в робочі зошити дату і тему уроку. Уважно прочитайте матеріал лекції та законспектуйте його.
Невід'ємною частиною ділових комунікацій є публічна мова - усний виступ перед аудиторією. Перевагою усного мовлення в порівнянні з письмовою вважається можливість передати найтонші відтінки думки і почуття, використовувати емоційні засоби впливу, тим самим підсиливши ефект навіювання. Під час усного виступу можна впливати на слухачів шляхом використання мовних, інтонаційних, мімічних і пантомімічних засобів. Щоб ефект був позитивним, слід використовувати всі фактори успішної взаємодії, розглянувши їх відповідно до особливостей взаємодії за допомогою публічного виступу. На думку фахівців, мова повинна справляти враження імпровізації, тоді її вплив максимальний. Природним талантом імпровізації володіє не більше однієї людини з тисячі, тому слід ретельно готувати усний виступ, використовуючи досягнення риторики, логіки, теорії комунікацій та етики ділового спілкування.
Фахівці рекомендують, що для промови слід підготувати яскраві аргументи, для лекції - точну інформацію, дати, факти, цифри тощо, для публічної заяви - бездоганно відточені формулювання, для проблемного виступу на виробничій нараді - чіткі визначення проблем, факторів, які зумовили їх появу, та шляхів вирішення з обґрунтуваннями та розрахунками.
Особливості людської уваги такі, що через 15-20 хв виступу потрібно починати застосовувати спеціальні прийоми залучення уваги. Прийоми риторики, візуалізація пропонованого матеріалу, перемикання уваги, гумор і багато іншого, своєчасно і доречно включене в канву виступу, дозволить тримати слухачів у стані зацікавленості та уваги до вас і того матеріалу, що ви представляєте. Найвища концентрація уваги - протягом перших і останніх 30 хвилин з виступу, якраз той час, який потрібен на вирішення завдань вступу і висновку.
Найважливіший етап - вступ - може бути проведений або як пряме вторгнення в тему (відразу назву доповіді, формулювання проблеми і перехід до доказу), або як контрастне введення в тему на основі загострення уваги на протиріччях, або як поступове введення в тему через розповідь інтригуючого випадку і т.п.
Затягувати вступ не слід, так само як і вдаватися до вибачень і виправдань перед публікою. Слід чітко формулювати свої думки, демонструвати компетентність. Чим коротший виступ, тим більше потрібно часу на підготовку і репетицію.
В основній частині корисно використовувати до місця риторичні прийоми залучення уваги (питання, метафори, порівняння, гіперболи, повтори, градації, антитези, вигуки і т.п.). Найголовніше - не ставити перед собою питання, що я їм скажу, а постаратися вирішити проблему, що вони почують.
Слід постаратися добре структурувати виступ, основні думки звести в схему, в "ланцюжок" аргументів ("по-перше, ..., по-друге, ..."), укласти його в "інформаційну рамку": основну думку, чітко і стисло сформульовану, оголосити на самому початку виступу й у її завершенні.
Кількість тез, висновків, структурних елементів мовлення має підкорятися відомому в психології "Чарівному числу Міллера". Як написано в "Вікіпедії", короткочасна пам'ять людини дозволяє згадати що-небудь через проміжок часу від декількох секунд до декількох хвилин без повторення. Її ємність дуже обмежена. Джордж Міллер під час своєї роботи в "Bell Laboratories" провів досліди, які показують, що ємність короткочасної пам'яті становить 7 ± 2 об'єкти, а назва його знаменитої роботи "Чарівне число 7 ± 2". Сучасні оцінки місткості короткочасної пам'яті трохи нижчі, зазвичай 4-5 об'єктів, причому відомо, що ємність короткочасної пам'яті збільшується за рахунок процесу, званого Chunking (групування об'єктів). Це означає, що в залежності від особливостей мозкової діяльності людина може зрозуміти і запам'ятати максимум від 5 до 9 нових інформаційних одиниць, тому їх не повинно бути у вашій мові більше, ніж 9, а краще - 5 або менше.
14.04.2022 р.
1. Записуйте в робочі зошити дату і тему уроку. Уважно прочитайте матеріал лекції та законспектуйте його.
2. Орієнтація в ситуації.
3. Основний етап
4. Прийняття рішення
5. Вихід з контакту.
31.03.2022 р.
1. Записуйте в робочі зошити дату і тему уроку. Уважно прочитайте матеріал лекції та законспектуйте його.
Всі засоби спілкування, вираження своєї думки та впливу на співрозмовника або аудиторію поділяються на вербальні (мовні) та невербальні (жести, міміка, пантоміміка, зовнішність). Вербальними засобами є мова та мовлення. Невербальне спілкування представлене не лише використанням жестів, міміки, пантоміміки, а й просторово-часовою характеристикою організації спілкування.
Три універсальні (невербальні) величини усного спілкування – погляд, усмішка та відстань. Людина, яка просто дивиться у вічі співрозмовникові, викликає довіру. Щирість у погляді означає доброзичливе ставлення. На доброзичливий тон і взаємоповагу будь-яку розмову, навіть важку, настроїть усмішка. Відстань, на якій ведеться бесіда, буває чотирьох видів: інтимна (до 0,5 м), особиста (0,5...1,2 м), соціальна (1,2...3,7 м) та офіційна (3,7 м і більше). Відстань між особами служить регулятором їхніх стосунків. При будь-якому спілкуванні правильно обрана відстань (залежно від національності та культури мовців) істотно впливає на його здійснення.
Психологічні дослідження показують, що до 40% інформації несуть жести та міміка. Жестикуляція включає всі жести рук (мова рук), а також деякі інші дії, що несуть певне змістове навантаження. До міміки належать усі зміни, які можна спостерігати на обличчі людини, причому маються на увазі не тільки риси обличчя, контакт очей та спрямування погляду, а й психосоматичні процеси (почервоніння, тремтіння вуст).
Врахування всіх чинників невербального спілкування надзвичайно важливе у професійному спілкуванні, зокрема в його діловій галузі. Іноді саме жести, міміка можуть дати значну інформацію для обох учасників переговорів. Від знання суб'єктами переговорного процесу різних нюансів невербального спілкування може залежати успішний його результат. Але при трактуванні різних проявів невербальної комунікації слід ураховувати те, що існують істотні розбіжності в застосуванні тих чи інших символів у різних культурних традиціях.
25.03.2022 р.
1. Записуйте в робочі зошити дату і тему уроку. Уважно прочитайте матеріал лекції та законспектуйте його.
Мовна культура - це мистецтво мовного спілкування з дотриманням певних вимог і умовностей, що пропонуються сучасними нормами мовного спілкування.
Успіх ділових контактів, ділових переговорів багато в чому залежить від того, наскільки ви володієте своєю мовою, вмієте розмовляти, підпорядковуючи свою промову поставленому завданню. А полягає вона в тому, щоб, по-перше, донести до своїх партнерів за допомогою засобів мовного спілкування ваші ділові пропозиції, зацікавлювати своїх співрозмовників, переконати в їх реальності, по-друге, правильно сприйняти ставлення ваших партнерів до висловлених пропозицій і, по- третє, в результаті взаємних домовленостей виробити спільні рішення.
Щоб ділова мова виконувала цю складну задачу, вона повинна відповідати таким основним вимогам:
- Ділова мова повинна бути по можливості максимально короткою, ясною і точною. Необхідно уникати невиправданого багатослів'я, марнослів'я, безцільної балаканини. Кожна ділова людина повинна опановувати мистецтво говорити коротко, точно і ясно.
- Ділова мова повинна уникати низького стилю. Кожна ділова людина повинна ставитися до своєї справи шанобливо і розраховувати на шанобливе ставлення до неї з боку інших людей. Зовсім неприйнятно користуватися в діловій мови і взагалі у відносинах між діловими партнерами так званою ненормативною лексикою, лайливими і нецензурними словами.
- Ділова мова повинна відрізнятися коректністю, акуратністю, стриманістю. Ділова людина завжди повинна знати, про що слід сказати докладно, про що лише згадати, чого не торкатися взагалі.
- Ділова мова повинна бути виразною. Це означає, що вона не повинна бути сухою, млявою, безбарвною.
- Ділова мова повинна відрізнятися вражаючою силою і переконливістю. Це означає, що вона повинна привертати увагу співрозмовника, викликати підвищений інтерес, запам'ятовуватися, примушувати задуматися, вона повинна переконувати своїми судженнями і доводами. Переконливість - головний синтетичний критерій ділового мовлення.
2. Виконайте тестові завдання "Професіоналізм і кар'єра. Організаційна культура і поведінка"
https://forms.gle/VBJQaE36e5xJKiCC8
18.03.2022 р.
1. Записуйте в робочі зошити дату і тему уроку. Уважно прочитайте матеріал лекції та законспектуйте його.
1. Записуйте в робочі зошити дату і тему уроку. Уважно прочитайте матеріал лекції, законспектуйте матеріал, виділений ЗЕЛЕНИМ кольором.
Вперше термін «команда» почав застосовуватися в лексиконі спортсменів, будучи складовою частиною в побудові їх тайм-менеджменту. На даний момент це поняття значно розширило сферу свого застосування і є актуальним для багатьох сфер.
Отже, команда — це термін, яким позначають невеликі групи (від 3 до 12 осіб), що мають яскраво виражену цільову спрямованість і інтенсивну взаємодію між членами групи. Виходячи з цього, командна робота — це ефективна і продуктивна практична діяльність команди. Або ж це певна спільна та цілеспрямована робота групи фахівців, які працюють за заздалегідь встановленим правилам.
Найпростіший приклад з історії: команда — це військо, кожна дія якого націлена на перемогу над противником. У війську всі воїни діють злагоджено, продумано і з опорою на спільну мету.
Краще зрозуміти суть командної роботи можна, виділивши її головні риси:
- спільна робота: команда — це не сума окремих частин, а єдине ціле — певна структурована група людей, кожен член якої взаємодоповнює іншого;
- продумане позиціонування кожного з її учасників. Тобто, кожен з членів цієї групи розуміє всю повноту ситуації і обізнаний в стратегічних цілях, має закріплений за ним ряд завдань і несе відповідальність за виконання кожного з них;
- комунікація: в команді кожен учасник відвертий і чесний з іншими, готовий вирішувати конфлікти ще на етапі їх зародження;
- автономія: кожна команда — автономна частина в структурі будь-якої організації. У неї є ряд продуманих способів взаємодії з керівними інстанціями і іншими командами, але вони не мають ніякого впливу на процеси, які відбуваються саме в цій групі;
- синергія: ефект від спільної роботи команди якісно перевершує ефект від роботи окремих людей. Тобто, спільна робота фахівців може в сумі дати набагато більше, ніж результати їх роботи поодинці.
Таким чином, ми бачимо, що командна робота — це не просте відносини між людьми, які працюють в одній організації або над одним проєктом. Така взаємодія — швидше співпраця між окремими працівниками, яка поширюється на різні сфери і завдання. Командна робота — це діяльність групи людей, яка зосереджена на вирішенні конкретної задачі. Команда — це і є окрема «одиниця» в механізмі функціонування організації.
До слова про кількість: розмір команди варіюється від 3 до 12 осіб. Доведено, що маленькі команди (до 5 осіб) працюють швидше, ніж великі. Але великі мають перевагу у функціональності, тобто розпоряджаються більшою кількістю інструментів і ресурсів. Головне правило для того, щоб команда в будь-якій кількості була дійсно ефективною — відразу розподілити командні ролі на основі професійної компетенції кожного з учасників, розписати правила взаємодії і прийняття рішень.
Ефективність командної роботи оцінюється за трьома показниками:
1) ступенем ефективності кожного з учасників команди у виконанні закріплених за ним функцій і соціальних ролей. Ефективність пов’язана також зі здатністю індивіда працювати над собою, розвиваючи необхідні для команди якості. Ефектніший учасник команди демонструє гнучкість у виборі моделей поведінки та адаптивність до мінливого середовища;
2) ступенем ефективності команди як сукупності індивідів. Ефективність діяльності команди обумовлена її здатністю використовувати сукупний потенціал своїх членів, перетворювати його на щось більше, ніж просто сума потенціалів;
3) ступенем ефективності взаємодії команди із зовнішнім середовищем. Ця ефективність пов’язана зі здатністю команди створювати, підтримувати й використовувати потенціал співробітництва Із зовнішніми стосовно команди індивідами та структурами для оптимального досягнення цілей командної діяльності.
Ефективна команда має особливі риси, що визначають продуктивність діяльності та відчуття повного задоволення командними процесами й результатами діяльності.
Характеристики ефективної команди:
- високий ступінь злагодженості її довіри між учасниками команди;
- чітка самоідентифікація індивідів з командою;
- спільне бачення місії команди і її цілей;
- професійна компетентність і висока мотивація учасників команди;
- взаємозалежність та взаємодоповнюваність учасників команди;
- невелика кількість учасників команди;
- високий ступінь участі та задоволеності від участі в команді.
11.02.2022 р.
- Професіоналізм - сукупність досягнутих індивідом теоретичних знань, практичного досвіду і професійних навиків у визначеній поділом праці сфері людської діяльності.
- Професія - це готовність до виконання суспільно доцільної діяльності, що перетворює світ і максимально розкриває творчий, інтелектуальний і духовний потенціал особистості.
- Професійна діяльність містить багато аспектів - економічний, соціологічний, етичний, психологічний, фізіологічний і інші. Для нашого огляду найважливішим виступає етичний. Його зміст полягає у тому, що сфера моральних відносин людей виявляється у професійній діяльності, їх моральних і ціннісних настановах, поведінкових пріоритетах, морально-етичних критеріях вчинків, здійснюваних людиною в контактах з колегами по роботі, в колективі, суспільстві.
- Сучасний тип праці вимагає такого професіоналізму, в основу якого покладено системне навчання до початку роботи і вміння маніпулювати символами, яке необхідне у дослідній, конструкторській діяльності і програмуванні. Така професіональна кваліфікація вимагає трирівневої освіти: професійного навчання, формального навчання (школа) і культурної освіти. Причому остання повинна стати базовою і підготувати людину адекватно функціонувати в її соціальному і культурному оточенні.
- Сучасний професіонал повинен творчо мислити, самостійно вирішувати складні проблеми в конкретному виді діяльності. Крім того, йому необхідно у відповідності до змін виробництва удосконалювати свою кваліфікацію, адаптуючись до нових знань, техніки і технологій. Системне підвищення кваліфікації стає обов'язковою умовою успішної роботи будь-якої людини, зайнятої професійною діяльністю.
- Професійна кар'єра - послідовність професійних ролей, статусів і видів діяльності в житті людини, її просування ступенями (щаблями) виробничої, соціальної, адміністративної чи іншої ієрархії.
- Існують два види професійної кар'єри: особистісна кар'єра - сходження людини до висот професіоналізму, якості результатів праці, самореалізація в професійній діяльності і набуття на цій основі визнання людьми; посадова кар'єра - просування по службі.
04.02.2022 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар